Півзахисник "Ниви" - про невтішне сьогодення команди.

Абетку футболу один із лідерів тернопільської "Ниви" Борис Баранець вивчав у львівських "Карпатах". Свого часу саме до школи того клубу їх удвох із братом відвела мама. А любов до футболу прищепив дід, котрий ганяв м’яч на аматорському рівні. Першим тренером братів Баранців був відомий дитячий футбольний фахівець Микола Дударенко. Саме йому завдячує Україна, що відкрив для неї таких неординарних гравців.

Футбольну кар’єру Баранці розпочали в рідному клубі, в третій його команді. Грали тоді під керівництвом знаного у футбольних колах тріо - Володимира Беззуб’яка, Володимира Вільчинського та Василя Леськіва. Однак перша команда "Карпат" тоді з невідомих причин не потребувала послуг Баранців, тому й було вирішено 2005 року поїхати до Івано-Франківська та пограти за місцевий "Спартак". Ця команда зірок із неба не хапала, а боролася за виживання. Наступного року була стрийська "Газовик-Скала", а згодом і ФК "Львів". Саме у цьому клубі й відбулося справжнє становлення Баранців як футболістів. На той час львів’яни мали добре укомплектований склад із молодих виконавців, отож Борису та Григорію було нескладно зразу вийти на провідні ролі в тій команді. А вона, до слова, стрімко прогресувала, тож 20 липня 2008 року вийшла на свій перший матч у прем’єр-лізі. Суперник одразу трапився надскладний - донецький "Шахтар". Та і його львів’яни переграли на одному диханні - 2:0, хоча моментами й було непереливки. Але закріпитися "Львову" серед української футбольної еліти не вдалося. Насамперед, через фінансові чинники, які згодом узагалі призвели до зникнення цього амбітного футбольного клубу. Далі брати на нетривалий час повернулися в "Карпати", де знову закріпитися не зуміли, хоча обом і вдалося дебютувати в єврокубках, а Борис навіть забив переможного м’яча ісландському "Рейк’явіку".

2011 року тодішній наставник "Оболоні" Сергій Ковалець, під орудою якого Баранці грали ще у "Львові", згадав про талановитих футболістів і вирішив запросити їх до своєї команди. Там вони прийшлися до вподоби, ставши улюбленцями вболівальників. Однак і таке щастя тривало недовго. Узимку нинішнього року ФК "Оболонь" було оголошено банкрутом, а гравців розпустили. Тоді й прийшло запрошення з тернопільської "Ниви", де Баранці, за звичкою, відразу стали одними із провідних виконавців у команді. Тернополяни минулого сезону виконали головне завдання - путівку до першої ліги було завойовано. Але нинішній сезон складається не так, як того чекали вболівальники. "Нива" перебуває серед аутсайдерів, а сама гра Бориса Баранця поки що складає подвійне враження.

- Не можу сказати, що зараз ми граємо погано, - узяв слово Борис Баранець. - "Нива" показує добротний атакувальний футбол. А той результат, який маємо, є маленьким непорозумінням. У багатьох матчах створюємо вдосталь моментів, але м’яч уперто не летить у ворота. Просто якийсь фатум, інакше й не скажеш. Але вірю, що все із часом владнається, тож ми посядемо місце, на яке заслуговуємо.

- До Тернополя ви потрапили з "Оболоні". Чи можна сказати, що в Києві провели поки що найкращий період своєї кар’єри?
- Можна сказати й так, якщо не враховувати всі ті фінансові негаразди, які були там. Ми справді моментами грали чудово, забивали красиві м’ячі, радували грою глядачів, але самі бачите, до чого потім прийшли.

- До "Оболоні" вас із братом запрошував Сергій Ковалець?
- Достеменно мені невідомо, що й як там було, але, швидше за все, саме Сергій Іванович був ініціатором нашого запрошення, адже під його керівництвом ми провели непоганий сезон у "Львові", шкода, що не вдалося тоді закріпитися в прем’єр-лізі. Нам тоді банально не вистачило досвіду, хоча шанси залишитися все ж були. У деяких матчах ми пропускали на останніх хвилинах, утрачали через це очки, що згодом і позначилося.

- Сергій Ковалець - тренер вимогливий?
- Не буду конкретизувати, скажу лишень, що під його керівництвом працювати було приємно.

- А під орудою Ігоря Яворського?
- Ігор Петрович амбіційніший, може інколи навіть і нагримати, якщо щось не так. Та й навантаження в нього значно більші.

- Упродовж кар’єри вам якось не щастить. То "Львів" збанкрутував, то "Оболонь"… Чи вдалося вийти сухим із води з отих неприємних історій?
- До тодішніх керівників "Львова" в мене, за великим рахунком, претензій немає. Інша справа - "Оболонь". Першу частину минулого чемпіонату грали безкоштовно. Я не вдаватимуся в подробиці, що і як тоді було в клубі. Але те, що ми залишилися з порожніми кишенями, - факт. Знаю, що проти тодішніх керівників клубу відкрито кримінальне провадження, а чим усе завершиться, сказати не берусь, однак хочеться вірити, що нам повернуть зароблене.

- До "Оболоні" ви могли й не потрапити, позаяк був варіант зі столичним "Арсеналом". Однак там щось намудрували з документами, відтак на обрії з’явилася друголігова "Нива". Не жалкуєте про свій вибір?
- Однозначно складно відповісти на це запитання. У нас із братом на той час була дуже складна ситуація, позаяк тривалий час безкоштовно грали у футбол, отож варіант із "Нивою" був тоді оптимальним.

- У "Ниві", за заявами її керівництва, із фінансами все гаразд…
- Хто вам таке сказав? Я не читав і не чув, хто там і що казав про фінансове становище "Ниви", але від себе скажу, що деякі проблеми у цьому плані є і тут.

- За підсумками минулого сезону, "Нива" завдання виконала - путівку до першої ліги завойовано. Яких тепер звитяг вимагає керівництво?
- Ще перед початком сезону в нас було командне зібрання, на якому поставили завдання - фінішувати в першій десятці.

- А в Кубку, де команда вже дісталася 1/8 фіналу? Вам грати з "Арсеналом", якому можна скласти гідну конкуренцію, позаяк там, у клубі, значні фінансові негаразди…
- Які можуть бути завдання у цьому турнірі? Ми просто виходимо і намагаємося показати добротний футбол, інша річ, що не завжди виходить. У Кубку країни хочемо пройти якомога далі, а завдань, на кшталт дістатися фіналу, перед нами ніхто не ставив.

- Свого часу брати Капанадзе, які також грали за "Ниву", розповідали, що їм необов’язково на полі бачити один одного. Вони розуміються і без слів. У вас з Григорієм так само?
- Залишу це на розсуд фахівців і вболівальників. Думаю, збоку краще видно, хто та як діє. Од себе зазначу, що ми з братом постійно граємо в одних і тих же командах, так що порозумілися вже давно.

P. S. У "Ниви" зараз є не тільки турнірні труднощі. Із ними, маючи такий склад, команда рано чи пізно впорається, зможе зайняти своє місце у середині турнірного пелетону. Проблеми тернопільського клубу дещо іншого характеру. Свого часу головний тренер "Ниви" Ігор Яворський в інтерв’ю "УФ" зазначав, що фінансових проблем у команді немає, адже футболісти вчасно й сповна отримують зароблене. Але із часом усе, як відомо, змінюється. Інколи змінюється не в кращий бік. Із добре поінформованих джерел стало відомо, що в команді вже з’являються заборгованості. Гравцям досі не виплачені дві місячні зарплатні та преміальні за деякі поєдинки. Але ця ситуація не є екстраординарною. Адже не може клуб не зважати на ті непрості економічні реалії, які зараз склалися в нашій державі. І "Нива", на жаль, тут не виняток.

Читайте також: Автанділ Мдінарадзе: «Команда здала матч і «плавить» тренера? Це якась маячня»

Володимир КОЦУР, "Український футбол".

1

Яндекс.Метрика